Що робити якщо ФОП працює в іншого підприємця?

У 2021 році ФОП, які мають основне місце роботи та роботодавець сплачує за них ЄСВ звільнені від сплати ЄСВ за себе. У цій статті розглянемо докладніше, в яких випадках ФОП може не платити ЄСВ за себе і чи потрібно оплачувати ЄСВ, якщо підприємець працює як сумісник.

Коли ФОП може не платити ЄСВ за себе?

Якщо ФОП працює в іншого підприємця і ця робота є для нього основною, то він може не платити ЄСВ за себе, за умови, що роботодавець оплачує ЄСВ за найманого працівника.

Якщо роботодавець заплатив ЄСВ:

• не менше ніж розмір ЄСВ з мінімальної зарплати (з січня по листопад - 1320 гривень, за грудень - 1430 гривень), тоді ФОП повністю звільнений від сплати ЄСВ за себе;
• менше ніж розмір ЄСВ з мінімальної зарплати, тоді ФОП може добровільно сплатити ЄСВ за себе, але не зобов'язаний це робити. Тобто, якщо ФОП влаштувався на роботу в середині місяця і роботодавець сплатить ЄСВ за фактично відпрацьований час, але менше, ніж мінімальний страховий внесок, то ФОП може не платити ЄСВ за себе в цьому місяці.

Зверніть увагу. Якщо роботодавець сплатить ЄСВ менше мінімальної суми страхового внеску, то ФОП не повинен доплачувати різницю. Можливість доплати законодавчо не передбачено.

Якщо ФОП за основним місцем роботи був весь місяць у відпустці, наприклад своїм коштом, і роботодавець в цьому місяці не сплатив за нього ЄСВ, тоді підприємець повинен самостійно сплатити ЄСВ за себе в такому місяці.

Для того, щоб зрозуміти, чи є для ФОП місце роботи основним, він повинен відповідати наступним критеріям:

• працювати на підставі укладеного належним чином трудового договору;
• мати запис в трудовій книжці (цей пункт втрачає свою актуальність з 10.06.2021 року).

Чи звільняється ФОП від сплати ЄСВ за себе, якщо він працює за сумісництвом?

Якщо ФОП працює на іншого підприємця та оформлений у нього за сумісництвом, тоді на нього не поширюється звільнення від сплати ЄСВ за себе. Для того, щоб економити на ЄСВ, потрібно укласти з роботодавцем трудовий договір.

Як змінити статус "сумісника" на "основного працівника"?

Мінсоцполітики рекомендує переводити працівника з категорії сумісника в категорію основного працівника в такий спосіб:

1. Працівник сумісник повинен написати заяву на звільнення, наприклад за власним бажанням і потім написати заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи.
2. Підготувати наказ про звільнення і наказ про прийняття на роботу та ознайомити працівника під підпис.
3. Надіслати до податкової Повідомлення про прийняття на роботу нового співробітника.
4. Провести зі співробітником сумісником в день звільнення остаточний розрахунок.
5. У перший робочий день внести запис до трудової книжки працівника про прийняття на роботу.

Оформляти переведення працівника з категорії сумісника в категорію основного працівника за допомогою наказу про переведення заборонено, оскільки такий варіант не передбачений КЗпП.

ФОП не потрібно повідомляти податкову про те, що у нього з'явилося основне місце роботи. Податкова відстежує такі зміни самостійно.

Чи ризикує роботодавець, приймаючи на роботу ФОП?

Якщо роботодавець приймає співробітника-ФОП за сумісництвом, то він нічим не ризикує. Працівник самостійно вказує в заяві як він буде працювати: за сумісництвом або це буде основна робота. Роботодавець не зобов'язаний перевіряти справжність інформації, зазначеної в заяві. Тому якщо роботодавець буде оплачувати ЄСВ менше мінімального розміру з зарплати сумісника, то претензій від Держпраці він не отримає.

Якщо роботодавець приймає співробітника-ФОП за основним місцем роботи, то він може і не знати, що його новий співробітник є підприємцем. Співробітники-ФОП не зобов'язані повідомляти роботодавців про свій підприємницький статус. Якщо Держпраці з'ясує, що працівник має статус ФОП, то покарати будь-яким чином роботодавця або працівника вони не можуть, оскільки КЗпП не забороняє суміщати таку діяльність.

Чи може співробітник-ФОП надавати послуги, як підприємець, своєму роботодавцю?

Так може. Але перевіряючі дуже чіпляються до таких послуг. Податківці посилаються на норми ПКУ, та вважають, що дохід від такої діяльності повинен обкладатися не за правилами підприємницької діяльності, а за трудовими правилами.