ПДВ для ФОП: 5 фактів про головну податкову реформу України

Чому всі говорять про податки?

Новина про можливе запровадження обов’язкової реєстрації платниками ПДВ для фізичних осіб-підприємців (ФОП) з доходом понад 1 мільйон гривень на рік викликала справжню бурю в українському бізнес-середовищі. Ця ініціатива зачіпає інтереси мільйонів підприємців, особливо в IT-сфері, де понад 57% спеціалістів працюють саме як ФОПи. 6 січня зʼявилась новина про можливе підняття ліміту до 4,2 млн грн або 85 000 євро. Ця цифра вважається максимальним порогом у ЄС, членом якого прагне стати Україна.

Ключова суперечність полягає у зіткненні двох легітимних, але протилежних сил: незаперечної потреби держави у фіскальній консолідації та наповненні бюджету з одного боку, та залежності цілої підприємницької екосистеми від стабільного й простого податкового режиму — з іншого.

Однак ситуація набагато складніша і неоднозначніша, ніж здається на перший погляд. За гучними заголовками ховаються важливі нюанси, контрінтуїтивні наслідки та альтернативні погляди, які кардинально змінюють картину. Ця реформа — не просто про підвищення податків, а про фундаментальні зміни в правилах гри для всього українського бізнесу.

У цій статті ми розберемо п'ять найважливіших, найвпливовіших та найбільш неочікуваних аспектів податкової реформи. Спираючись на офіційні документи Міністерства фінансів, заяви урядовців та коментарі незалежних експертів, ми з'ясуємо, хто є справжньою мішенню змін, чому IT-експортери можуть навіть виграти, чи справді в усьому винен МВФ, наскільки реалістичними є обіцянки про «ПДВ в один клік» та чи існує альтернативний шлях боротьби зі схемами.

1. Головна ціль — не малі підприємці, а великі «схемники»

Попри поширену думку, що реформа спрямована на збільшення надходжень від мікробізнесу, її офіційна мета значно ширша. Головний удар уряд планує завдати по великих компаніях, які використовують спрощену систему оподаткування для мінімізації своїх податкових зобов'язань.

Міністр фінансів Сергій Марченко прямо заявив про цю проблему в інтерв'ю LB.ua:

Цю позицію підтверджують і пояснювальні матеріали до законопроєкту, оприлюднені Міністерством фінансів. У них зазначено, що мета змін — обмежити «агресивну оптимізацію, дроблення бізнесу, „сірого імпорту“ та контрабанди». Таким чином, держава намагається створити рівні умови для всього бізнесу, змусивши великих гравців працювати в одному правовому полі з тими, хто вже сплачує ПДВ. Таким чином, ключовий виклик реформи полягає у виборі інструменту: чи виправдане застосування універсального, але потенційно токсичного для мікробізнесу ПДВ для вирішення проблеми, яка локалізована у сегменті великих компаній?

2. IT-експортери можуть уникнути підвищення податків (і навіть виграти)

Один із найбільш контрінтуїтивних фактів полягає в тому, що для значної частини IT-сектору, а саме для ФОПів, що надають послуги іноземним замовникам, податкове навантаження може не тільки не зрости, а й навіть зменшитися. Секрет криється в особливостях оподаткування експортних операцій.

Як зазначають експерти, експорт послуг оподатковується ПДВ за нульовою ставкою (0%). Це правило ґрунтується на міжнародному принципі оподаткування за місцем постачання послуг: оскільки кінцевий споживач знаходиться за межами митної території України, ПДВ не нараховується.

Розглянемо можливий сценарій. ФОП 3-ї групи на ставці 5% єдиного податку, який надає послуги на експорт, перевищує річний ліміт доходу. Він зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ, але водночас його ставка єдиного податку автоматично знижується до 3%. У результаті його податкове навантаження складатиме 3% єдиного податку плюс 0% ПДВ. Тобто, фактично, податкове навантаження для такого підприємця знизиться з 5% до 3% (3% ЄП + 0% ПДВ). Звісно, це не скасовує необхідності вести облік та подавати додаткову звітність з ПДВ, що збільшить адміністративну роботу.

3. «Вимога МВФ» — це не зовсім вимога МВФ

Часто податкову реформу подають як безальтернативну вимогу Міжнародного валютного фонду. Однак реальність дещо складніша. МВФ дійсно висуває загальні вимоги щодо збільшення доходів бюджету та боротьби з ухиленням від сплати податків, але конкретні механізми для досягнення цих цілей пропонує український уряд.

Податковий фахівець Костянтин Красноухов підкреслює, що це саме уряд «продає» реформу суспільству під виглядом вимоги МВФ. Він зазначає, що в Європейському Союзі, навпаки, ліміти для обов'язкової реєстрації платником ПДВ підвищують до 85-100 тисяч євро на рік, що робить крок України, яка, навпаки, втягує в систему ПДВ сотні тисяч нових суб'єктів, абсолютно контртрендовим до європейської політики зі зниження адміністративного тиску на малий бізнес.

Водночас не варто недооцінювати позицію фонду. Міністр фінансів Сергій Марченко визнає, що переговори з МВФ були дуже напруженими, і уникнути змін було неможливо.

«Чи можливо уникнути змін в спрощеній системі оподаткування? Ні, не можливо. І дискусія щодо цього була досить непроста».

Отже, хоча ініціатива щодо ПДВ для ФОПів походить від української влади, вона є частиною ширших домовленостей з міжнародними партнерами щодо забезпечення фіскальної стабільності країни.

4. Держава обіцяє «ПДВ в один клік», а експерти прогнозують технічні складнощі

Розуміючи, що адміністрування ПДВ є складним процесом, Міністерство фінансів обіцяє зробити перехід максимально безболісним для підприємців. Уряд планує запровадити низку сервісних функцій, щоб мінімізувати бюрократію.

Серед головних обіцянок:

• Автоматична реєстрація платником ПДВ на основі даних зі звітів та РРО, без необхідності подавати паперові заяви.

• Попереднє заповнення декларацій в Електронному кабінеті на основі наявних у податкової даних.

• Квартальний звітний період для ФОПів замість щомісячного, як для юридичних осіб.

• Перехідний період до 2027 року та мораторій на застосування санкцій за помилки в адмініструванні ПДВ протягом цього часу.

Заступниця Міністра фінансів Світлана Воробей запевняє, що держава прагне створити сервісну модель.

Однак, попри оптимістичні запевнення урядовців, експертне середовище вказує на колосальний розрив між задекларованими намірами та технічними реаліями. Адвокат Богдан Янків проводить паралель із нещодавньою фіскалізацією, яка, будучи вдесятеро простішим завданням, зайняла три роки, і стверджує, що реалізувати таку масштабну технічну реформу до 2026-2027 років нереально. За його прогнозами, реальний горизонт повноцінного запуску системи — 2029–2031 роки.

5. Існує альтернатива: «полювати» на схеми, а не на всіх ФОПів

Цей підхід, запропонований економістом Володимиром Дубровським, є прямою відповіддю на задекларовану урядом мету — боротьбу зі схемами, — але пропонує «хірургічний» інструмент замість «килимового бомбардування» ПДВ. Суть його пропозиції — не змушувати всіх ФОПів реєструватися платниками ПДВ, а розробити чіткі та об'єктивні критерії для виявлення саме штучного «дроблення» бізнесу і застосовувати санкції до організаторів таких схем.

Такий підхід дозволить боротися зі зловживаннями, не створюючи проблем для чесного мікробізнесу, який працює за моделями франшизи чи на маркетплейсах. Серед критеріїв, які можуть вказувати на схему, експерт називає такі:

• Спільна IP-адреса, з якої подаються податкові звіти різних ФОПів, що належать до однієї мережі.

• Використання спільних офісів, складів, обладнання, вебсайтів чи працівників.

• Відсутність публічної оферти, за якою будь-який сторонній підприємець міг би приєднатися до франшизи чи майданчика на тих самих умовах.

• ФОПи не є власниками обладнання, а орендують його в одного власника, що нетипово для справжнього франчайзингу.

На думку автора, такий підхід є «цивілізованою альтернативою», яка дозволяє ефективно протидіяти зловживанням, не завдаючи шкоди всій екосистемі малого підприємництва в Україні.

Як відрізнити франшизу від дроблення бізнесу?

У практиці податкового контролю та правозастосування розрізняють реальний франчайзинг (комерційну концесію) та схеми штучного дроблення бізнесу, які можуть маскуватися під «псевдо-франшизи». Ключова різниця полягає не у назві договору, а в економічній суті відносин, рівні самостійності суб’єктів та фактичному розподілі ризиків і доходів.

Нижче наведені критерії та індикатори, які в сукупності дозволяють оцінити модель взаємодії.

I. Економічна суть та розподіл ризиків

Франшиза (комерційна концесія)

Франшиза передбачає передачу за плату права користування комплексом прав (торгова марка, ділова репутація, ноу-хау, стандарти ведення бізнесу). Франчайзі:

• є самостійним суб’єктом господарювання;

• самостійно приймає управлінські рішення в межах договору;

• інвестує власні кошти;

• несе підприємницькі ризики та відповідає за фінансовий результат своєї діяльності.

Дохід франчайзера формується, як правило, з паушального внеску та/або роялті.

Дроблення бізнесу (псевдо-франшиза)

У схемах дроблення формальна наявність кількох ФОП або юросіб не супроводжується реальною економічною самостійністю. Ознаками можуть бути:

• відсутність у «партнерів» реального впливу на бізнес-рішення;

• відсутність власних інвестицій або активів;

• залежність від одного організатора, який фактично контролює діяльність і концентрує прибуток.

У таких моделях підприємницький ризик часто залишається у фактичного організатора, а ФОПи виконують функцію розподілу обороту, а не незалежного бізнесу.

II. Відкритість моделі та умови приєднання

Франшиза

У реальних франчайзингових моделях умови співпраці, як правило, орієнтовані на ринок: франчайзер зацікавлений у залученні партнерів, хоча може застосовувати відбір, територіальні обмеження або індивідуальні договори.
Наявність публічної або напівпублічної пропозиції не є юридичним обов’язком, але часто слугує практичним підтвердженням відкритості моделі.

Дроблення бізнесу

Для схем дроблення характерна закритість: участь обмежується заздалегідь визначеним колом пов’язаних осіб. Сторонній підприємець зазвичай не може долучитися на аналогічних умовах, що свідчить про відсутність ринкової франчайзингової логіки.

III. Ціноутворення та асортимент

Франшиза

Франчайзер може встановлювати стандарти, рекомендації щодо цін, асортименту та маркетингових акцій. Водночас франчайзі зазвичай зберігає економічну відповідальність за результат та може мати допустимі межі для управління цінами чи пропозицією.

Дроблення бізнесу

Абсолютна ідентичність цін, асортименту та умов продажу у всіх ФОПах сама по собі не є порушенням, але у поєднанні з іншими ознаками може свідчити про єдиний центр управління та відсутність реальної самостійності суб’єктів.

IV. Технічні та організаційні ознаки зв’язаності (індикатори ризику)

Податкові органи в практиці аналізують сукупність непрямих ознак, які можуть вказувати на штучність поділу бізнесу, зокрема:

• Спільні ресурси: використання одних і тих самих приміщень, складів, обладнання, персоналу.

• Цифрові сліди: подання звітності з однієї IP-адреси, спільні РРО/платіжні термінали, єдині облікові системи.

• Управління: один бухгалтер, керівник, представник за довіреністю для кількох ФОПів.

• Час і спосіб реєстрації: масова реєстрація суб’єктів у короткий проміжок часу за спільними параметрами.

Кожна з цих ознак окремо не є доказом порушення, але їх сукупність може використовуватися для доведення фактичної пов’язаності та штучного дроблення.

V. Фінансові потоки та джерела доходу

Франшиза

Фінансові відносини, як правило, прозорі та формалізовані:

• дохід франчайзера — це плата за використання бренду та системи;

• франчайзі купує товар, послуги чи сировину на ринкових умовах та формує власний фінансовий результат.

Дроблення бізнесу

Для схем дроблення характерні:

• перерозподіл прибутку через товарні або сервісні операції з мінімальною маржею;

• централізоване фінансування діяльності ФОПів (товарні кредити, покриття витрат, безоплатне користування активами);

• концентрація фактичного доходу в одного організатора.

Такі фінансові потоки можуть розцінюватися як ознака відсутності реальної господарської самостійності.

Тобто, відмінність між франшизою та дробленням бізнесу визначається не формою договору і не назвою моделі, а фактичними обставинами діяльності. Податкові висновки робляться лише на підставі сукупності ознак, що свідчать або про реальну підприємницьку самостійність, або про її відсутність.

Облік ПДВ для ФОП

Аналізуючи можливості програми Торгсофт, описані в джерелах, та зіставляючи їх із вимогами, що постануть перед ФОП на ПДВ з 2027 року, можна виділити функції, які вже реалізовані в програмі Торгсофт для роботи з ПДВ:

• Створення та друк податкових накладних (ПН) та розрахунків коригування (РК): програма дозволяє виписувати ПН безпосередньо при реалізації товару або через режим «Торгівля з випискою рахунку». Також реалізовано створення Додатка 2 (коригування) у разі повернення товару.

• Експорт документів у податковому стандарті (XML): Торгсофт підтримує вивантаження накладних у форматі XML для подальшого імпорту в спеціалізовані програми звітності, такі як M.E.Doc або Арт-Звіт.

• Робота з різними ставками ПДВ: система дозволяє налаштовувати та використовувати ставки 20%, 14%, 7%, а також працювати з товарами без ПДВ (код 903) та експортними операціями (0%).

• Гнучке налаштування реквізитів: програма автоматично заповнює дані продавця та покупця, дозволяє вибирати відповідальну особу та редагувати форму накладної під зміни в законодавстві.

• Спеціальні поля та ознаки товару: реалізовано облік ознаки імпортованого товару, кодів послуг згідно з ДКПП та кодів сільськогосподарських виробників.

• Зведені податкові накладні: є можливість створення зведених ПН для регулярних поставок одному покупцеві.

Що далі?

Отже, запланована податкова реформа є набагато складнішим явищем, ніж просте підвищення податків. Її головна мета — боротьба з великими схемами, а не з мікробізнесом. Для IT-експортерів вона може виявитися навіть вигідною, хоча й додасть адміністративної роботи. Роль МВФ у цьому процесі є важливою, але не вирішальною, адже конкретні механізми пропонує українська сторона. Обіцянки уряду про «ПДВ в один клік» виглядають привабливо, але експерти сумніваються в їхній технічній реалістичності в найближчі роки. Нарешті, існує альтернативний шлях — точкове виявлення схем замість тотального контролю.

Зрештою, головне питання залишається відкритим: чи обере влада шлях «хірургічного» втручання, націленого на реальні схеми, чи піде шляхом «килимового бомбардування», яке може зачепити всю екосистему українського мікробізнесу? Відповідь на нього визначить майбутнє підприємництва в Україні на роки вперед.