Немає роботи: що робити з працівниками?

Через війну в Україні багато людей втратило роботу, або не мають змоги виконувати свої обов’язки через постійні обстріли. Більшість роботодавців розуміють в яких умовах знаходяться зараз працівники та намагаються зберегти робочі місця, замість звільнення. В цій статті розглянемо варіанти збереження робочих місць, якщо немає роботи або коштів для виплати зарплати.

Впровадження неповного робочого часу

Впровадити неповний робочий час можна на підставі ст. 56 КЗпП. Тут можливі три варіанти:

• неповний робочий день,
• неповний робочий тиждень,
• комбінація неповного робочого дня та тижня.

Неповний робочий час можна встановити не лише для одного працівника, а й для всього підприємства. Ініціатором встановлення скороченого робочого дня або тижня може виступати працівник або роботодавець.
Кількість годин, до яких можна скоротити робочий день законодавством не встановлено, тобто замість 8 робочих годин можна скоротити робочий день навіть до 1 години. Так само і з робочим тижнем, замість 5 робочих днів можна скоротити до 1 робочого дня. Оплата за скорочений робочий день чи тиждень розраховується пропорційно відпрацьованому часу або може залежати від виробітку.

Під час дії воєнного стану роботодавці можуть впровадити неповний робочий час самостійно, але попередити працівників все ж таки потрібно, хоча б за пару днів. Якщо працівник відмовляється працювати за таких умов, роботодавець має право звільнити його на підставі ст. 36 ч. 1 п. 6 КЗпП.

Введення простою

Про простій ми вже писали неодноразово, але повторимо ще раз. Простій можна ввести для всього підприємства, для окремого підрозділу або навіть для конкретних працівників. Період на який може бути введений простій законодавством не обмежений.
Під час введення простою за працівниками зберігається не менше ⅔ тарифної ставки або окладу. За бажанням роботодавця, можна також виплачувати працівнику його середній заробіток.
Якщо трудовим договором передбачено виплату середнього заробітку працівнику під час простою не з його вини, а у підприємства немає коштів для такої виплати, то на час дії воєнного стану підприємство може скасовувати умови трудового договору й виплачувати ⅔ від окладу. Такі зміни не будуть вважатися порушенням законодавства.

Відправити працівників у відпустку

Працівників можна відправити в основну щорічну оплачувану відпустку тривалістю не більше 24 календарних днів. Якщо працівник має право на відпустку тривалістю понад 24 дні, то решту днів він зможе використати вже після війни.
Якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку, відпустку на дітей, або іншу оплачувану відпустку, то обмежень по їх використанню немає.
Відпустку за свій рахунок на час дії воєнного стану можна надавати без обмежень у 15 календарних днів. Головне, щоб ініціатором такої відпустки був працівник. Відправляти у таку відпустку примусово заборонено. Також не має значення, чи ведуться на території населеного пункту, де розташоване ваше підприємство воєнні дії.

Призупинити дію трудового договору

Ст. 13 Закону № 2136 передбачає можливість призупинення дії трудового договору у зв’язку з війною в Україні. Це означає, що роботодавець тимчасово перестає забезпечувати працівника роботою, а працівник тимчасово перестає її виконувати.
Ініціатором призупинення трудового договору може бути як роботодавець, так і працівник. Головне повідомити іншу сторону будь-яким зручним способом.
Під час призупинення трудового договору за працівником не зберігається його робоче місце та середній заробіток. Також працівник не має права на заохочувальні чи компенсаційні виплати.
Закон № 2136 передбачає компенсацію заробітної плати та інших виплат за час призупинення трудового договору за рахунок країни агресора, але як саме буде це відбуватися поки невідомо.