Звільнення за згодою сторін: що потрібно знати

Звільнення за згодою сторін — розповсюджений спосіб завершення трудових відносин, який має свої особливості. Про них далі й поговоримо.

Головною особливістю звільнення по ст. 36 п. 1 КЗпП України є те, що працівник та роботодавець можуть розірвати трудові відносини в будь-який момент. Працівник у випадку звільнення може не відпрацьовувати два тижні, як встановлено для звільнення за власним бажанням, або навпаки, після того, як напише заяву на звільнення може допрацювати понад два тижні.

Якщо працівник та роботодавець не можуть домовитися про дату звільнення та визначити час відпрацювання, тоді звільняти за згодою сторін не можна, бо ніякої згоди не досягнуто.

Після того, як працівник напише заяву на звільнення, дата та час відпрацювання будуть встановлені, працівник вже не зможе забрати заяву. Якщо працівник передумає та вирішить продовжити працювати й далі, відкликати заяву буде не можна. З юридичної точки зору, угода про звільнення була досягнута. Але якщо роботодавець не проти, щоб працівник продовжив виконувати свою роботу й далі, тобто якщо обидві сторони передумають розірвати трудові відносини, тоді заяву можна анулювати.

Якщо роботодавець отримавши заяву на звільнення з посиланням на п.1 ст 36 КЗпП України відмовиться розривати трудовий договір за згодою сторін, тоді працівник може переписати заяву та вказати причину звільнення: за власним бажанням (з поважних чи неповажних причин). Відмовляти у звільненні працівнику за власним бажанням не можна. Роботодавець може вимагати лише відпрацювати два тижні, якщо причина звільнення неповажна.

Незалежно від причини звільнення, роботодавець повинен в останній робочий день видати працівнику копію наказу про звільнення, провести остаточний розрахунок, за наявності трудової книжки та за бажанням працівника потрібно внести відповідний запис.

Що стосується звільнення працівників під час дії карантину, то КЗпП не забороняє розривати трудові договори. Працівники можуть звільнятися як за власним бажанням, так і за згодою сторін. Не можна тільки примушувати працівників писати заяву на звільнення, щоб зекономити на зарплаті чи податках. У такому разі працівник має право звернутися до суду або Держпраці для захисту власних прав.

За незаконне звільнення працівників, передбачена кримінальна відповідальність по ст. 172 ККУ.