Як налаштувати собівартість для комплектів і власного виробництва

Чому метод «Остання закупівельна ціна» не підходить для комплектів і виробництва

В Торгсофт собівартість комплектів і товарів власного виробництва залежить не лише від прихідних накладних, а й від того, який метод розрахунку собівартості використовується в програмі. Якщо для обліку обрано метод «Остання закупівельна ціна», у сценаріях з комплектацією, розукомплектацією та внутрішніми переміщеннями можуть виникати помилки: собівартість комплекту або його складових стає нульовою чи заниженою. Причина в тому, що цей метод не завжди коректно зберігає зв’язок між товаром, його компонентами та реальною ціною закупівлі після внутрішніх рухів між складами або магазинами.

Наприклад, магазин закупив окремі компоненти для комплекту на центральний склад, а потім передав їх у торгову точку, де комплект збирається або продається. Якщо в цей момент використовується метод «Остання закупівельна ціна», програма може не визначити коректну закупівельну вартість для товару, який надійшов не напряму від постачальника, а через внутрішнє переміщення. У результаті собівартість комплекту або його складових у продажу може не заповнитися, стати нульовою або виявитися нижчою за фактичну. Через це прибуток у звітах буде розрахований некоректно.

Який метод розрахунку собівартості використовувати для комплектів і виробництва

Для коректного обліку виробництва та автокомплектації розробники настійно рекомендують використовувати метод «За партіями поставки з урахуванням внутрішніх передач».

Як це працює:

1. Принцип FIFO (First In, First Out). Собівартість розраховується за принципом «перший прийшов — перший пішов». Програма чітко знає, з якої саме прибуткової накладної (партії) було взято матеріал для збірки комплекту або виробництва виробу, і використовує саме її ціну.

2. Внутрішні передачі як носії вартості. Внутрішні переміщення між складами стають "переносниками" собівартості. Кожен центр обліку має свою точну собівартість залишків, що критично важливо, коли матеріали зі складу видаються у виробничий цех або на іншу торгову точку для збірки автокомплекту.

  3. Вирішення проблеми повернень. Цей метод усуває так звану "проблему повернень", гарантуючи, що повернутий товар або розібраний комплект повернеться на склад за адекватною ціною.

Після перемикання на цей метод (через Налаштування — Параметри — Облік) необхідно обов'язково запустити повний перерахунок собівартості по всіх товарах за всі періоди (місяці).

Як формується собівартість готової продукції у виробництві

Якщо підприємство використовує повноцінне «Виробництво» (Технологічні карти та Виробничі акти / Маршрутні листи), калькуляція собівартості готової продукції стає ще складнішою.

Собівартість випущеної продукції формується з двох основних складових: Собівартість готового виробу = Вартість витрачених матеріалів + Вартість виконаних робіт (операцій).

1. Вартість матеріалів 

Матеріали списуються зі складу відповідно до норм, закладених у Технологічній карті (ТК), та з урахуванням обсягу партії. Оцінка цих матеріалів відбувається саме за партіями поставки (FIFO).

2. Вартість робіт (Операцій) 

У Технологічній карті задаються операції. Вони можуть вимірюватися у двох еквівалентах:

• Гроші. Вартість роботи = Ціна операції × Кількість виконаних операцій.

• Час. Вартість роботи = Тривалість операції × Кількість операцій × Вартість секунди роботи.

• Коефіцієнти. До вартості операцій також можуть застосовуватися зарплатні коефіцієнти конкретного співробітника, який її виконував (якщо не стоїть заборона на ігнорування коефіцієнта), а також коефіцієнти «Розряду операції», які підвищують вартість секунди роботи на певний відсоток.

3. Алгоритм розрахунку під час випуску продукції 

Алгоритм розрахунку собівартості одиниці товару залежить від того, як саме випускається партія:

• Випуск усієї партії відразу. Якщо маршрутний лист закривається повністю, собівартість одиниці розраховується на підставі фактично виконаних операцій та фактично використаних матеріалів.

• Частковий випуск. Якщо випускається лише частина партії, програма бере планову собівартість безпосередньо з даних Технологічної карти.

Можливі аномалії при калькуляції. Керівнику виробництва слід розуміти, що собівартість може відхилятися від плану:

• Занижена собівартість. Може виникнути, якщо партію випущено і закрито, але у маршрутний лист забули внести всі фактично виконані операції або списати всі матеріали. У критичних випадках вона може впасти до 0.

• Завищена собівартість. Виникає, коли частину виробів було списано (наприклад, брак), але вартість робіт та матеріалів, витрачених на цей брак, розподіляється на решту придатних виробів, що випускаються, штучно завищуючи їх собівартість.

Практичні поради щодо налаштування та підтримки калькуляції

1. Регулярне закриття періодів. Для того щоб середня собівартість фіксувалася і розрахунки (особливо при комплектації та за партіями) відбувалися швидше, необхідно щомісяця закривати період (Аналіз — Період — Зміна стану — Закрити період). Це створює контрольну точку в базі.

2. Автоматичний розрахунок вночі. Оскільки розрахунок собівартості за партіями (особливо з урахуванням виробництва) є дуже ресурсомістким завданням для SQL-сервера бази даних, його обов'язково треба налаштувати через «Завдання за розкладом» на нічний час (наприклад, на 01:00).

3. Проблема першого числа місяця. Згідно з логікою Торгсофт, 1-го числа нового місяця у формі "Стан складу" колонка "Собівартість" стає порожньою, доки не відбудеться перший у цьому місяці розрахунок собівартості. Налаштоване нічне завдання повністю вирішує цю проблему.

4. Виправлення збоїв. Якщо собівартість комплекту чи матеріалу «зависла» через помилки користувачів (наприклад, додавання штрих-коду замість ціни в накладну, що викликає помилку переповнення Arithmetic overflow error), найдієвішим методом є виконання сервісної операції: Налаштування — Параметри — Сервіс - «Очистити інформацію про рух товару і перерахувати собівартість». Це змусить систему наново побудувати всі ланцюжки FIFO.