Історія автоматизації торгівлі від перших кроків

У 2018 році компанія Amazon відкрила у США перший у світі супермаркет без кас і продавців. Принцип його роботи простий. Покупці приходять у магазин, беруть з полиць все необхідне (жодних візків і кошиків немає) і прямують до виходу. Численні сенсори сканують товар ще в момент зняття з полиці й підраховують суму покупки. Оплата відбувається на виході через мобільний додаток. Швидко, зручно і безпечно.

Такі магазини сьогодні – виняток з правил. Ба більше, не факт, що саме в цьому напрямку розвиватиметься торгівля в майбутньому. Але щоб подібні супермаркети з'явилися, технології автоматизації пройшли довгий і складний шлях.

Про основні етапи цього шляху й розповімо у статті.

Канатна дорога для грошей і товарів

До середини 19 століття традиційним місцем зберігання доходу в магазинах були коробки з відділеннями для купюр і монет. Знаходилися вони у продавців. Бурхливий розвиток промисловості на Заході зумовив зростання обсягів торгівлі. Щоб справлятися з потоком покупців, магазини стали розділяти функції продавців і касирів. Перші – допомагали покупцеві обирати товар, зважували його й упаковували. Другі – приймали оплату. Сполучною ланкою між ними виступав сам покупець, який обирав товар, йшов його оплачувати і повертався забирати. У великих магазинах це займало чимало часу.

У 1875 році американець Девід Браун придумав пристрій, який заощаджував час на покупку. Апарат являв собою натягнутий під стелею канат, до якого знизу прикріплювалися кошики. Продавець клав у кошик гроші за товар і відправляв його касиру. Той таким же способом повертав здачу і чек назад.

13 липня 1875 року Браун отримав патент на винахід під назвою "апарат для транспортування товарів, готівки та інших дрібних вантажів". Цю дату цілком можна вважати початком ери автоматизації торгівлі.

Пристрій Брауна було вперше успішно випробувано 1879 року у великому меблевому магазині в штаті Массачусетс. Власник магазину Вільям Лемсон у 1882 році купив у Брауна права на використання винаходу. Того ж року Лемсон заснував у Бостоні компанію Lamson Cash Railway Company, в межах якої вдосконалив систему Брауна. Канати були замінені рейками, а підвісні кошики – вагончиками. Багаторазово модернізований механічний «кур'єр Лемсона» використовувався в магазинах аж до середини 20 століття.

Початок ери касових апаратів

Джеймс Рітті був успішним ресторатором і називав себе продавцем справжнього віскі, хороших вин і сигар. У своєму рідному Дейтоні (штат Огайо) він відкрив бар Pony House, який користувався шаленою популярністю. Знаходячись неподалік від вокзалу заклад приваблював численних мандрівників.

Єдиною проблемою Рітті була нечесність працівників салуну, які часто привласнювали отриманий виторг. Це позначалося на бізнесі. Розв'язати проблему допоміг випадок.

1878 року Джеймс Рітті вирушив на пароплаві до Європи. На судні його увагу привернув пристрій, що автоматично підраховував кількість обертів гребного вала. Бізнесмен припустив, що схожий принцип можна застосувати для створення апарату, який би вів лічбу платежів у барі.

Повернувшись до Штатів, Джеймс разом із братом Джоном реалізували цю ідею. Першу машину для обліку виторгу брати Рітті запатентували 4 листопада 1879 року. Апарат мав два ряди клавіш і годинниковий циферблат із двома стрілками (для доларів і центів).

"Непідкупний касир Рітті" (саме так назвали свій винахід брати) двічі вдосконалився. Спочатку з'явився індикатор, який показував покупцеві та продавцеві суму оплати. У результаті обдурити клієнта стало складніше. А потім Рітті придумав фіксувати суму оплати на паперовому рулоні. Наприкінці дня власник міг проконтролювати кількість грошових операцій і суму кожної покупки. Для цього достатньо було звірити записи на папері та кількість грошей у касі.

Бар Pony House знову став процвітати: зменшилися випадки крадіжки грошей персоналом, і збільшилася кількість клієнтів, які приходили в бар подивитися на диво-машину.

"Непідкупний касир" крокує планетою

Натхненні успіхом, Джеймс і Джон вирішили відкрити бізнес із виробництва касових апаратів. Справи йшли добре, але керувати одночасно салуном і фабрикою було складно. Тому брати продали за $1000 свою фабрику Якобу Екерту, який торгував виробами з порцеляни та скла. Екерт заснував фірму з виробництва касових апаратів National Manufacturing Company.

Одним із покупців Екерта став власник магазину шахтарського приладдя Джон Паттерсон. Маючи купу збитків, Паттерсон сподівався за допомогою касових апаратів поліпшити свої справи. У 1884 році Паттерсон викупив права на виготовлення касових машин за $5000. Свою компанію чоловік назвав National Cash Register Company (NCR). Пристрій отримав важливе доповнення – дзвіночок і висувну шухляду для грошей. Відтак, щоб отримати доступ до касової скриньки, продавець мав фіксувати кожну оплату. Коли шухляда відкривалася – дзвенів дзвіночок. Цей звук став символом грошового успіху.

Згодом касові апарати здобули популярність в усьому світі. До початку Першої світової війни NCR продала понад 1,5 млн машин. Вони вміли вже набагато більше: давали змогу отримувати відомості про товари, продані відділами або продавцями, а головне – почали друкувати чеки для покупців. Це був справжній прорив.

Окремих слів вартий зовнішній вигляд касових апаратів того часу. Це були справжні витвори мистецтва, виготовлені з цінних порід дерева, міді, срібла, нікелю. Виробництво спростили і здешевили з початком Першої світової війни.

У другій половині 20 століття основними виробниками касових апаратів у світі були шведська фірма XYGIN, американські Tacc і Sveda, японські Japan cash mashine і Casio.

Сьогодні касовий апарат – невіддільна ознака будь-якого магазину.

Купуємо без продавців. Самообслуговування

Справді революційним явищем в історії роздрібної торгівлі стало самообслуговування. Хоча воно не належить безпосередньо до автоматизації, але створило передумови для її подальшого розвитку.

Кларенс Сондерс із Мемфіса (штат Теннессі) займався торгівлею з 14 років. Відкривши власну справу, він вигадав нову систему торгівлі, яку запатентував і впровадив у своєму магазині Piggly Wiggly. У першому Piggly Wiggly, що відкрився 6 вересня 1916 року, товари були розкладені на полицях у торговому залі. Покупець міг кожен товар взяти та подивитися. На вході й виході стояли турнікети, а оплата здійснювалася готівкою на касі.

Крім доступу покупця до товару, у Piggly Wiggly було впроваджено цілу низку нововведень:

•  Торговий зал як лабіринт. Щоб дійти до виходу, покупець обходив весь магазин.

• Єдина система маркування товару. Найменування, опис, вага і ціна товару були написані в єдиному стилі.

• Кошики для покупок – з'явилися вперше саме в Piggly Wiggly, і вони були дерев'яними.

• Невелика кількість співробітників. У магазині працювали касири, пакувальники та розфасовники товарів. У торговому залі покупець перебував один.

• Персонал був одягнений в уніформу. Це створювало у покупців відчуття порядку і чистоти.

• Холодильники для швидкопсувних продуктів. Це давало змогу значно розширити асортимент.

Покупці оцінили нову форму торгівлі. У перший рік роботи Сондерс відкрив у Мемфісі дев'ять магазинів. На початку Великої депресії підприємець був змушений продати мережу Piggly Wiggly.

 

Батьком же супермаркетів вважається інший американець – Майкл Каллен. Колишній бакалійник відкрив магазин самообслуговування у великому гаражі. Поруч облаштував безплатну стоянку для автомобілів. За два роки Каллен відкрив вісім таких магазинів із загальним виторгом 6 млн доларів на рік.

Серйозним кроком у розвитку самообслуговування стало впровадження 1937 року металевого візка на коліщатках для покупок замість або на додаток до традиційних кошиків.

До середини 20 століття супермаркети набули величезної популярності в Америці, а потім – і у світі. З'явилися великі торговельні мережі. Серед них Walmart – одна з найбільших на планеті.

Одяг для товару (пакування і тара)

Розвиток і поширення магазинів самообслуговування потребувало нових підходів до пакування товару. Завдання – зробити так, щоб пакування товару не тільки не сповільнювало торгівлю, а навпаки – давало змогу вести її більш динамічно. І при цьому дотримуватися необхідних гігієнічних норм.

Міцний картон замість скла

На початку 1920-х років швед Рубен Раусинг, який навчався в Нью-Йорку, побачив в Америці продуктові магазини самообслуговування і дійшов висновку, що майбутнє роздрібної торгівлі продовольчими товарами – за первинним пакуванням. Тобто невіддільним від товару до моменту його споживання, що оберігає його від пошкоджень.

Згідно з джерелами, ідею зробити герметичне упакування для молока Раусінгу підказала його дружина. Вона запропонувала розливати молоко в пакування безперервно, використовуючи рухому циліндричну гільзу, по аналогії з виготовленням ковбас. У цьому разі потрапляння кисню в продукт практично неможливе, а отже, зменшується ймовірність його псування. У результаті було винайдено оптимальний матеріал для такої упаковки – картон, покритий поліетиленом. А ідеальною формою став тетраедр.

У 1951 році Русинг засновує фірму AB Tetra Pak. З цього часу почалося тріумфальне поширення однойменного упакування спочатку у Швеції, а потім – у світі. Сьогодні величезна кількість продуктів продаються в практичному і гігієнічному пакуванні зі шведським корінням.

"Пивні консерви" – провісники алюмінієвої банки

Уперше пиво в металевих банках зі сталі з'явилося в продажу у 1935 році.  Щоправда, важила ця банка 35 унцій (992 грами) і відкривалася спеціальним ножем на зразок консервного.

У 1958 році винайшли алюмінієву банку, яка відкривається за допомогою кільця, а в 1975-му році з'явилися банки сучасної конструкції, з продавлюванням кришки всередину.

Поява практичного і компактного пакування дала змогу виробникам і торговельним мережам значно здешевити логістику продукції. Тепер замість багаторазових металевих ящиків молоко, соки, пиво і газовані напої доставляли у вигляді штабелів, упакованих у поліетиленову плівку.

Вендинг – історія з віком

Реалізація товарів через торгові автомати має досить довгу історію. Вчені стверджують, що перші примітивні спроби продавати товар без допомоги продавця й касира робилися ще в Римській імперії. Парафіяни храмів могли самостійно купувати святу воду, натискаючи монетою на важіль, що відкривав доступ до товару.

Наступний етап еволюції торгові автомати отримали в 17 столітті в Англії. У тавернах таким чином продавали тютюн для паління. А трохи пізніше на вулицях з'явилися автомати для продажу поштових листівок. У 1822 році в тій самій Англії було винайдено автомат із продажу газет.

Винахід сатуратора дав змогу налагодити автоматизовану торгівлю газованою водою, що стало справжнім проривом у цьому напрямку. Згодом торгові автомати навчилися продавати цигарки і жувальні гумки, засоби гігієни, чай і каву, пиво і соки, газети і солодощі.

Перші програми обліку товарів

У другій половині 20 століття касові апарати використовували в магазинах і торгових точках по всьому світу.  Самі пристрої постійно вдосконалювалися. Виробники почали впроваджувати в їхню конструкцію електронні компоненти, керовані примітивним програмним забезпеченням.

Пристрої нового покоління давали змогу посилити безпеку і контроль за фінансовими операціями, проте були обмежені за функціями.

У серпні 1973 року компанія IBM випустила торгові системи IBM 3650 і 3660. Вони являли собою потужний сервер, який виконував функцію контролеру магазину і міг керувати до 128 касових апаратів виробництва IBM.

Це було перше комерційне застосування технології "клієнт-сервер" з одночасним об'єднанням у локальну мережу (LAN) і можливістю віддаленої ініціалізації. До середини 1974 року системи IBM були встановлені в магазинах Pathmark у Нью-Джерсі та універмагах Dillard.

У 1974 році компанія підприємця Вільяма Бробека презентувала першу касову систему з мікропроцесорним управлінням, створену для мережі ресторанів McDonald's. У кожної каси в ресторані був власний пристрій, який зображав замовлення для покупця. Найменування страв вводилися за допомогою цифрових клавіш. Коли покупець був готовий заплатити, кнопка "Усього" розраховувала покупку, включно з податком.

Приблизно в цей час у торговельну термінологію входить словосполучення Point of Sale (точка продажу) і його абревіатура – прообраз сучасних POS-терміналів. Апаратні комплекси для автоматизації роботи касирів стали називати POS-системами.

У 1979 році власник нью-йоркського кафе Джин Мошер впровадив у своєму закладі POS-систему на базі комп'ютерів Apple II. Комплекс приймав замовлення в залі ресторану й одразу ж пересилав дані на кухню.

У 1986 році Мошер представив перше графічне програмне забезпечення для точок продажів із сенсорним інтерфейсом під торговою маркою ViewTouch.  Система мала кольоровий сенсорний інтерфейс із віджетами пунктів меню.

Надалі виробники працювали над стандартизацією розробки комп'ютеризованих POS-систем і спрощенням їх підключення.

На межі 80-х і 90-х виробники POS-систем почали впроваджувати пристрої зчитування магнітної смуги у своїх комплексах. Це дало змогу покупцям оплачувати покупку за допомогою кредитної картки, а магазинам – проводити акції та реалізовувати дисконтні програми.

Лінії розкажуть про товар усе

1948 року Бернард Сільвер, аспірант при Дрексельському університеті у Філадельфії, почув, як голова місцевої продовольчої мережі просив одного з деканів розробити систему, яка автоматично зчитує інформацію про продукт під час його контролю.

Ідея зацікавила Сільвера, і він разом із друзями Норманом Вудландом і Джордіном Йохансоном почав досліджувати різні системи маркування. Їхня перша система використовувала ультрафіолетове чорнило, яке було дорогим і недовговічним.

Норман Вудланд не відмовився від ідеї й вирішив використати для системи ідентифікації азбуку Морзе. Згодом він писав: "Я тільки розширив крапки і тире вниз і зробив із них вузькі та широкі лінії". Щоб зчитувати штрихи, було вирішено використовувати технологію оптичного звукозапису, таку саму як у кіноіндустрії.

Вудланд і Сільвер подали заявку на винахід, яку було задоволено 7 жовтня 1952 року. У 1952 році друзі продали патент компанії Philco, а та перепродала патент компанії RCA.

Ідея отримала успіх через 20 з гаком років. 26 червня 1974 року в супермаркеті Marsh міста Трой (штат Огайо) уперше було здійснено покупку з використанням штрих-коду. Товаром була пачка жувальної гумки компанії Wrigley.

Автоматизація торгівлі зараз

Сучасна роздрібна торгівля продовжує активно впроваджувати інноваційні рішення, які значно скорочують ручну монотонну працю і при цьому підвищують якість та оперативність обслуговування покупців.

Інноваційні технології впроваджуються завдяки численним розумним пристроям (автоматичним вагам, сканерам, принтерам тощо) та програмним забезпеченням, яке безперервно вдосконалюється.

Вітчизняні програмісти розробляють обладнання та програми для торгівлі й сфери послуг з урахуванням усіх факторів, з якими підприємцям доводиться стикатися. Складський, фінансовий та управлінський облік стає простим і зрозумілим.

А мобільні технології сьогодні дають змогу зберігати всю інформацію просто у смартфоні.

---