Бізнеси, які «перезавантажились» під час війни

За даними опитування підприємств, проведеного Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій у червні 2022 року, український бізнес поступово адаптується до війни. Хоч згідно зі статистикою, найбільше постраждав мікробізнес, з червня місяці він поступово реанімується. Ми зібрали добірку компаній, які попри кризу продовжують вести бізнес в нових воєнних реаліях. Більшість з них вистояли завдяки командній єдності навколо спільної мети – відродження української економіки на благо армії та країни.

Бренд Marsala: тактичні «берці» замість вишуканих лоферів

Український бренд Marsala до війни займався виробництвом взуття преміум-класу зі шкіри листя кактуса. Засновниця бренду, киянка Марія Маслій, 7 років створювала яскраве жіночне взуття: вишукані туфлі на підборах, лофери, слайдери, сорочки з супрематичними мотивами Малевича. 24 лютого все змінилося. На два місяці компанія призупинила роботу, адже всі думки її власниці були зосереджені лише на одному – збереженні життя.

Евакуювавшись до Амстердаму, перший час Марія не мала чіткого розуміння, як розвивати бізнес далі. Дороге глянцеве взуття нікому не було потрібно. Не вдавалося знайти й іноземних інвесторів, адже вони боязно ставилися до бренду, в країні якого йшла війна. Та одного разу до жінки звернулась українська дівчина, якій волонтери передали черевики та світшот бренду Marsala під час нападу російських військ на Київщині. Українка розповіла, що ці теплі речі допомогли їй протриматися місяць в окупації та нагадували про минуле життя.

Тож, недовго думаючи, Марія зв’язалася з одним із виробництв, що евакуювалося з Харкова на захід України, і домовилася про створення нової моделі черевиків для захисників. Таке взуття відрізнялося від традиційного армійського вагою у 3 кг передусім легкістю матеріалів, з яких воно виготовлялось. Собівартість нових черевиків була всього 57 доларів, натомість аналогічні «натівські берці» коштували в середньому 200 доларів. Щоб зібрати гроші на матеріали, бренд об’єднався з фондом Kind Challenge і запустив краудфандинг. На зібрані 1,1 млн грн компанія пошила понад 1000 пар військового взуття.

Звісно, на цьому бренд нічого не заробив, але, за словами Марії, ідею зручного воєнного взуття згодом можна буде перевтілити на створення outdoor-взуття для хайкінгу та будь-яких активностей на природі. Наразі іде активний пошук дистриб'юторів у Європі.

Маріупольське кафе-бар «0629» у Львові

Костянтин Понідельченко, власник маріупольської кав’ярні, відкрив нове кафе у Львові, куди він евакуювався з-під обстрілів із друзями та сім’єю у березні. Маючи досвід у ресторанній справі, хлопці розробили концепцію нового закладу, знайшли приміщення в історичному центрі Львова, зробили ремонт та відкрили незвичайне кафе, яке назвали за телефонним кодом Маріуполя — «0629». У його запуск вклали 35 тис. доларів. Хоч було страшно ризикувати всіма інвестиціями, але безнадійність ситуації змусила трьох друзів на відчайдушний крок. І він виявився успішним. Зараз заклад має велику популярність завдяки своїй унікальності. Його формат відрізняється від традиційних львівських кав’ярень. У ньому поєднано декілька напрямів – столової, де можна перекусити, кафе – посидіти за чашечкою кави та випічки, і бару – посидіти з друзями за келихом пива після напруженої роботи.

Косметичний бренд Vesna

Інна Скаржинська – засновниця бренду рослинної косметики Vesna – розвивала сімейний бізнес у Бучі. На початку війни вона виїхала з міста, залишивши лабораторію з офісом і фірмовий магазин із косметикою. Рашисти знищили крамницю і частину лабораторії, забравши з с собою майже все обладнання. Однак жінка не втратила надії, а через певний час за допомогою волонтерів вивезла залишки виробництва із Бучі до Львова. Знайшовши партерів, знову налагодила виготовлення косметики. Згодом відновилися продажі через великі косметичні та аптечні мережі.

Жінка наголосила, що найбільший стимул до продовження роботи давали її давні клієнти, які виїхали за кордон і звідти робили їй замовлення. Дещо пізніше Інна разом зі своєю дочкою розробили мілітарну лінійку – «фронтовий набір» для захисників, до якого ввійшли загоювальна мазь, крем для рук та крем для обличчя із захистом від сонця. Близько 2 тисяч наборів компанія уже відправила на фронт.

Підприємиця розповіла, що в умовах війни важливо тримати фізичні магазини або склади у різних місцях, щоб не зупиняти виробництво і мати змогу накопичити сировину.

Дерев’яні пазли

Яна Ситніченко – власниця виробництва дерев’яних пазлів CreatifWood у Борисполі. До війни її продукція була представлена на полицях більш як 500 магазинів Франції, на різдвяних ярмарках у 16 містах Франції та Люксембургу. На момент вторгнення компанії довелося збільшити витрати на підтримку бізнесу і виготовлення продукції, однак вся команда і виробничі потужності зараз працюють у звичному режимі. Оскільки сировина раніше йшла з Білорусії, потрібно було змінити поставки на європейські, а це змусило підняти ціни на продукцію.

Компанія вивезла обладнання на безпечну територію та працює лише під замовлення. На думку Яни, в складній ситуації бізнесу необхідно сфокусуватися на власній ефективності та створенні резервів.

Слов’янське поліграфічне підприємство «CMYK»

Денис Підченко – керівник поліграфічного підприємства «CMYK», яке заснував у Слов’янську Донецької області понад десять років тому, в період вторгнення спромігся евакуювати обладнання до Кропивницького. Орендували спочатку склад, за тиждень — офіс. Обладнання вивозили на мінівенах разів 20, а ще були залучені 5-тонні вантажівки для евакуації найбільших верстатів. На новому місці виникли труднощі із кадрами, адже більш ніж половина персоналу або виїхала у Європу, або залишилася у рідному місті. У червні вдалося вийти на 20% довоєнного прибутку. Однак маючи певний досвід роботи з європейським ринком (до війни компанія експортувала поліграфічну продукцію і до ЕС), Денис має намір відкрити філію у Польщі та шукати нових стабільних замовників для виробництва в Кропивницькому.

Краматорське швейне підприємство

Світлана Коротун до початку російської експансії в Україну була власницею великого швацького підприємства в місті Краматорськ Донецької області. Воно спеціалізувалося на пошитті вечірніх та весільних суконь за індивідуальними замовленнями. Для модернізації підприємства власниця подала заявку на грант від EU4Business в межах програми з підтримки підприємців Сходу України. На отримані кошти вдалося придбати програмне забезпечення для конструювання одягу і додаткове швейне обладнання.

З початком війни виробництво Світлани закрилося й опинилося на лінії фронту, де постійно перебувало під ворожими обстрілами. В березні жінка з родиною переїхала в Дніпро і перевезли туди частину швейного обладнання.

Зараз Світлана будує свій бізнес разом із дочкою Аріною. Дівчина в липні цього року як українська дизайнерка брала участь у тижні моди в Турині. Там демонструвала колекцію жіночого одягу у стилі мілітарі. Дівчата наразі працюють над власним брендом «Forma Center», зокрема над колекцією одягу для впевнених у собі та в нашій перемозі жінок.

Чимало інших компаній також, попри воєнну загрозу, змогли увімкнути бізнеси, перемістивши свої офіси та виробництва у безпечніші регіони. Наприклад, власник бренду «Димне м’ясо від Тараса» створив новий продукт «‎Наїдки від Тараса» – готові до вживання страви з тривалим терміном придатності.