Власна марка дитячих товарів: як підготувати й запустити першу партію

Першу партію дитячих товарів під власною маркою варто замовляти після того, як магазин визначив покупця, вимоги до конкретного виробу, відповідального за безпечність і повну вартість запуску. Почніть з одного товару або вузької серії: зберіть запити покупців, погодьте зразок і документи, розрахуйте витрати та зафіксуйте умови приймання в договорі.

Для продажу в Україні дитячі товари потрібно розрізняти за призначенням. Іграшки, одяг, косметика та меблі мають різні вимоги. Якщо магазин замовляє виготовлення іграшки й продає її під своїм найменуванням або торговельною маркою, він бере на себе обов’язки виробника за Технічним регламентом безпечності іграшок. Тому ще до оплати партії потрібно організувати оцінку відповідності, технічну документацію, українське маркування та облік, який дозволить знайти проблемний товар.

Визначте товар і спосіб його використання

Власна торгова марка — це модель роботи, за якої магазин продає замовлений у виробника товар під власним позначенням. Для першого замовлення складіть короткий опис: хто користуватиметься виробом, для чого, у якому віці, де і під чиїм наглядом. Цей опис потрібен закупівельнику для переговорів із фабрикою та фахівцю з безпечності для визначення застосовних вимог.

За пунктами 2–3 і додатком 1 Технічного регламенту безпечності іграшок належність до іграшок залежить від призначення продукції. Наприклад, соски для немовлят і модні дитячі аксесуари, не призначені для гри, не вважаються іграшками. Обладнання громадських ігрових майданчиків виключене зі сфери цього регламенту. Для колекційних виробів виняток має окремі умови, зокрема видиме позначення про призначення для колекціонерів віком від 14 років.

Виключення з регламенту іграшок потребує визначення інших застосовних вимог. За статтею 2 Закону «Про загальну безпечність нехарчової продукції» спеціальні правила для певного виду продукції мають пріоритет, а загальні застосовуються в неврегульованій частині. Доручіть профільному фахівцю скласти перелік вимог для обраного одягу, косметики чи меблів до підписання замовлення.

Оцініть попит до витрат на виробництво

Власник магазину має сформулювати конкретну причину покупки. Наприклад, покупці шукають набір великих дерев’яних кубиків із простими формами та зрозумілим доглядом за ними. Перевіряти варто весь задум: комплектацію, ціну, розмір пакування та зручність використання.

1. Зберіть фактичні запити. Протягом обраного періоду продавці записують, що покупці шукали, чого їм бракувало в наявному асортименті та чому вони відмовилися від покупки. Окремо позначайте повторювані запити.
2. Порівняйте зі схожими продажами. Закупівельник зіставляє кількість проданих одиниць, фактичні ціни після знижок, повернення та залишки. Враховуйте дні, коли товару не було в наявності: вони спотворюють оцінку попиту.
3. Покажіть концепцію покупцям. Використайте макет пакування й опис майбутнього товару. Запитайте, чи купили б вони його за конкретною ціною та що обрали б замість нього. Позначайте макет як концепцію.
4. Встановіть умови запуску. До переговорів із фабрикою визначте максимальний бюджет, допустиму кількість непроданих одиниць і строк оцінювання першої партії. Це внутрішні управлінські межі магазину.

Для планування поділіть кількість одиниць у замовленні на обережний прогноз продажів за тиждень. Отримаєте приблизний строк реалізації. Якщо фабрика пропонує мінімальне замовлення, яке магазин продаватиме надто довго, обговоріть меншу партію, простіше пакування або меншу кількість варіантів. Зацікавлення покупців саме по собі ще не підтверджує готовність придбати товар за розрахованою ціною.

Перевірте фабрику та погодьте зразок

Закупівельнику потрібно встановити, хто укладає договір, де виготовлятимуть товар і хто відповідає за документи. Якщо переговори веде посередник, з’ясуйте, як магазин отримає від фактичного виготовлювача відомості про матеріали, виробничий процес і зміни компонентів.

• Зіставте найменування контрагента в договорі, рахунку та реквізитах одержувача оплати.
• Запросіть зразок саме замовленої конструкції з тими матеріалами й покриттями, які використовуватимуть у партії.
• Попросіть документи з позначенням конкретної моделі. Порівняйте фотографії, розміри, склад і комплектацію з майбутнім товаром.
• Уточніть, чи передаватиме фабрика роботи іншим підприємствам і як погоджуватиме заміну матеріалів.
• З’ясуйте строк повторного замовлення, порядок роботи з браком і можливість зберегти зразки кожної партії.

Після погодження залиште контрольний зразок у магазину, а другий — у виготовлювача. Присвойте їм спільне позначення та дату погодження, додайте фотографії й опис до специфікації — додатка до договору з точними характеристиками товару. Контрольний зразок допоможе виявити відхилення під час приймання. Випробування та оцінку відповідності організовують окремо.

Іграшка під маркою магазину: хто виконує обов’язки виробника

Розглянемо умовний товар: набір із 12 великих дерев’яних кубиків із кольоровим покриттям, без магнітів, батарейок і шнурів, задуманий для гри дітей від 18 місяців. Остаточну вікову групу потрібно обґрунтувати характеристиками та оцінкою безпечності. Такий набір призначений для гри дітей до 14 років, тому до нього застосовується регламент іграшок.

Магазин, який доручає виготовлення цього набору та продає його під власним найменуванням або маркою, відповідає визначенню виробника в пункті 4 регламенту. Крім того, пункт 31 покладає обов’язки виробника на імпортера або розповсюджувача, який вводить іграшку в обіг під власним найменуванням чи маркою або змінює її так, що це може вплинути на відповідність. Отже, договір із фабрикою має забезпечити виконання цих обов’язків магазином.

Організуйте оцінку безпечності й відповідності

Виробник до першого надання іграшки на ринку України аналізує небезпеки відповідно до пункту 50 регламенту. Для дерев’яних кубиків потрібно, зокрема, оцінити міцність, краї та можливі скалки, відокремлення частин, властивості покриття, займистість, гігієну й пакування. Для дітей до 36 місяців діють спеціальні вимоги до розмірів складових і знімних деталей, які мають унеможливлювати ковтання або вдихання. Іграшка також повинна допускати чищення та залишатися безпечною після нього за інструкцією виробника.

Попросіть фахівця з оцінки відповідності письмово визначити застосовні стандарти, потрібні випробування та процедуру. За пунктами 51–58 регламенту можливі різні процедури:

• Внутрішній контроль виробництва, модуль А. Застосовується, якщо виробник використовує національні стандарти з відповідного переліку, що охоплюють усі належні вимоги безпечності. Виробник забезпечує доказову документацію та відповідність виробництва.
• Експертиза типу, модуль В, разом із відповідністю типу за модулем С. Потрібна у випадках пункту 53: зокрема, коли належних стандартів немає, їх застосовано частково або не застосовано, вони мають відповідні обмеження чи виробник вважає необхідною участь третьої сторони. Експертизу типу проводить призначений орган з оцінки відповідності.

Коли потрібна експертиза типу, її сертифікат має стосуватися конкретної іграшки, містити опис, кольорове зображення, розміри та перелік випробувань із посиланнями на протоколи. Його переглядають за потреби, зокрема при зміні процесу, сировини або компонентів, і в будь-якому разі кожні п’ять років. Для закупівлі визначайте потрібний комплект документів за застосованою процедурою. Сам напис CE на коробці не підтверджує виконання вимог українського регламенту.

Зберіть технічну документацію та декларацію

Призначте в магазині відповідального за документи й забезпечте йому доступ до відомостей фабрики. За пунктами 59–61 та додатком 4 регламенту технічна документація охоплює опис проєкту й виробництва, компоненти та матеріали, паспорти безпеки використаних хімічних речовин і сумішей, результати оцінки безпечності, опис процедури оцінки відповідності, адреси виробництва та зберігання, а також документи й результати випробувань для відповідної процедури.

Після доведення відповідності виробник складає декларацію за формою додатка 3 та наносить знак відповідності технічним регламентам. Декларація має бути українською мовою або перекладена українською; її потрібно підтримувати актуальною. Складаючи декларацію, виробник бере відповідальність за відповідність іграшки. Технічну документацію та декларацію виробник зберігає протягом 10 років після введення іграшки в обіг.

Зіставте позначення моделі в декларації, протоколах, специфікації та на товарі. Зміна лаку, клею або конструкції потребує оцінювання її впливу на безпечність і документи. Узгодьте з фабрикою повідомлення про такі зміни до їх впровадження.

Підготуйте українське маркування та попередження

До друку пакування відповідальний за товар погоджує макет з урахуванням пунктів 9–11, 36–38 і 44–49 регламенту. Для набору кубиків потрібно передбачити:

• Ідентифікацію іграшки: тип, номер партії, серійний номер, модель або інший елемент, який дозволяє її впізнати.
• Дані виробника: найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку та контактну поштову адресу.
• Дані імпортера, якщо він є: його відповідне найменування та контактну поштову адресу.
• Знак відповідності технічним регламентам: видимий, розбірливий і незмивний; якщо його не видно крізь пакування, він має бути також на пакуванні.
• Інструкції та інформацію щодо безпечності: українською мовою, з обґрунтованими віковими обмеженнями й потрібними попередженнями.

Ідентифікаційні відомості та дані відповідальних осіб наносять на іграшку; перенесення на пакування або супровідний документ допускається за відповідних умов регламенту. Дизайнеру слід заздалегідь виділити місце під ці відомості та змінний номер партії, щоб друкарня могла виготовити читабельне маркування.

Попередженням передують слова «Увага» або «Попередження». Вони повинні відповідати реальним небезпекам і призначенню виробу. Для описаного набору, задум якого передбачає використання від 18 місяців, позначка «3+» не усуває небезпеку дрібних деталей: потрібно забезпечити безпечність конструкції для належної вікової групи. Попередження про непризначення для дітей до трьох років застосовують за умовами додатка 5, а не автоматично до кожної іграшки.

Працівник, який наповнює інтернет-магазин, має розмістити попередження, що впливають на рішення про покупку, так, щоб покупець бачив їх до замовлення. Інформацію про товар, інструкції та застереження підготуйте українською. Дублювання іншими мовами дозволене, але обов’язковий обсяг української інформації має зберігатися — це передбачає стаття 30 Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Погодьте назву й права на торговельну марку до друку пакування

Логотип — це графічне оформлення позначення. Його розроблення дизайнером саме по собі не означає реєстрації торговельної марки. За статтею 5 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» обсяг охорони визначається зареєстрованим позначенням та переліком товарів і послуг. Закон також передбачає охорону міжнародних реєстрацій і добре відомих марок без українського свідоцтва.

До великого замовлення пакування доручіть фахівцю перевірити назву та зображення щодо раніше набутих прав і підстав відмови зі статті 6. Визначте товари, для яких потрібна охорона. З фабрикою письмово погодьте використання позначення, доступ до макетів і заборону виготовляти сторонні замовлення з вашим оформленням. Для ліцензії на зареєстровану марку врахуйте вимоги статті 16 щодо письмової форми, способів використання, території, строку та контролю якості.

Що включити в договір на першу партію

Наведений перелік можна використати як завдання для підготовки договору. Він допомагає розподілити роботи й витрати між магазином та фабрикою; законодавчі обов’язки відповідальних осіб при цьому зберігаються.

• Специфікація. Модель, призначення, вікова група, розміри, матеріали, покриття, кольори, комплектність, пакування та позначення контрольного зразка.
• Зміни у виробництві. Письмове погодження заміни сировини, постачальників компонентів, конструкції та місця виготовлення, а також оцінювання потреби в додаткових випробуваннях.
• Документи. Хто готує й передає технічні відомості, організовує випробування, оплачує їх, складає декларацію та надає доступ до документації.
• Партія й маркування. Правило присвоєння номера партії, його нанесення на продукцію та зв’язок із документами поставки.
• Приймання. Місце, строки, метод відбору зразків, перелік оглядів, оформлення розбіжностей і умови допуску товару до продажу.
• Дефекти. Як магазин повідомляє про проблему, хто встановлює причину, у які строки фабрика усуває недоліки, замінює товар або повертає кошти та хто оплачує перевезення.
• Небезпечна продукція. Контактні особи для термінового зв’язку, передання відомостей про партії, участь у вилученні чи відкликанні та розподіл пов’язаних витрат.
• Комерційні умови. Кількість, ціна, етапи оплати, строки виготовлення й доставки, порядок дій при затримці та умови повторного замовлення.

Розрахуйте маржу та гроші, потрібні для запуску

Попросіть бухгалтера розділити витрати на закупівлю партії, витрати на кожний продаж і разові витрати запуску. Окремо врахуйте податки відповідно до режиму роботи магазину та, за імпорту, застосовні митні платежі. Не змішуйте у розрахунку показники з податком на додану вартість і без нього.

Умовний приклад. Магазин замовляє 200 наборів. Усі наведені суми умовні й використані на єдиній базі без податку на додану вартість. Розрахунок не включає податків магазину, оренди та оплати праці.

За таких припущень 120 проданих наборів покриють разові витрати запуску: 18 000 ÷ 150 = 120. Це частковий розрахунок окупності витрат. Після продажу всіх 200 наборів залишиться 200 × 150 − 18 000 = 12 000 грн до інших витрат і податків.

Для оплати партії та разових робіт потрібно 62 000 грн: 44 000 + 18 000. До цієї суми власник додає резерв на витрати до надходження виручки, можливі повернення, дефекти й затримки. Повторіть розрахунок зі зниженою ціною та меншою кількістю продажів. Наприклад, за ціни 360 грн і тих самих витрат на одиницю залишок становитиме 110 грн, а для покриття 18 000 грн знадобиться щонайменше 164 продажі.

Прийміть партію та забезпечте її простежуваність

Простежуваність — це можливість встановити походження товару та його подальший рух. Для першої партії призначте працівника, який прийматиме товар, і відповідального, який дозволить його продаж після завершення контролю. До цього зберігайте поставку окремо від доступного покупцям запасу.

1. Зіставте документи. Модель, кількість, номер партії та відповідальні особи мають узгоджуватися з договором, маркуванням і документами щодо відповідності.
2. Огляньте поставку. Порахуйте місця й одиниці, зафіксуйте пошкодження пакування та дотримання умов перевезення. Відберіть зразки з різних коробок за погодженим планом контролю.
3. Порівняйте товар зі зразком. Перевірте комплектність, розміри, оброблення країв, покриття та інші погоджені характеристики. Побутовий огляд допомагає знайти видимі відхилення; приховані небезпеки оцінюють належними методами випробувань.
4. Огляньте маркування. Перевірте читабельність, українські інструкції, потрібні попередження, знак відповідності та ідентифікаційні відомості.
5. Оформіть рішення. Запишіть результати, розбіжності, кількість недопущених одиниць і відповідального за подальші дії. За ознак небезпечності зупиніть допуск відповідного товару до продажу.

Для кожної партії ведіть запис: постачальник, дата й документ надходження, позначення моделі, номер партії, кількість, місця зберігання, передання між магазинами, повернення та рішення щодо дефектів. Зберігайте зв’язок між товаром і документами навіть тоді, коли нова поставка зовні не відрізняється від попередньої.

Пункт 32 регламенту іграшок вимагає можливості ідентифікувати суб’єктів господарювання, від яких отримано іграшку та яким її поставлено. Для виробника строк надання цих відомостей становить 10 років після введення іграшки в обіг, для інших суб’єктів — 10 років після постачання їм іграшки. Магазин також має забезпечувати умови зберігання й перевезення, які не порушують безпечності товару.

Облік залишків дитячих товарів у Торгсофт

У Торгсофт відкрийте «Склад → Стан складу», щоб зіставити фактичну наявність товару з обліком. Центр обліку — це магазин або склад у програмі. Для власної марки працівник може відібрати товари за виробником чи постачальником, переглянути кількість, ціну та собівартість. Через дію «Змінити» відкривається картка товару для редагування назви й артикулу.

Якщо товар розміщений у кількох магазинах, перемикач «Усі склади» та вибір складів допоможуть переглянути залишки за потрібними центрами обліку. Для розбіжностей використовуйте рух товару або картку складського обліку: вона показує залишок після надходжень, продажів, повернень і внутрішніх переміщень. Порівнюйте ці записи з документами приймання та окремим журналом партій, у якому пов’язано заводський номер партії з поставкою.

Для контролю повторної закупівлі встановіть мінімальний залишок і використовуйте фільтр товарів, що закінчуються. Перед новим замовленням зіставте залишок із фактичними продажами, поверненнями та зверненнями покупців. Собівартість і ціна у складському обліку допомагають контролювати товар, а повну економіку запуску розраховуйте з урахуванням разових і поточних витрат магазину.

Підготуйте порядок дій на випадок дефекту або небезпеки

Продавець, який отримав скаргу, має записати модель, номер партії, опис проблеми та передати звернення відповідальному за безпечність. Для іграшок виробник повинен негайно вживати належних заходів у разі невідповідності, а якщо іграшка становить ризик — негайно повідомити відповідний орган державного ринкового нагляду. Ці обов’язки встановлює пункт 12 регламенту; для імпортера й розповсюджувача діють відповідні пункти 23 і 29.

• Припиніть продаж підозрілого товару. Відокремте залишки, призупиніть відвантаження та повідомте всі магазини, які його отримали.
• Визначте охоплення проблеми. Зіставте номер партії, матеріали, документи виробництва й інші звернення. Якщо межі проблеми невідомі, оцініть також пов’язані поставки.
• Оберіть належний захід. Вилучення з обігу запобігає подальшому постачанню товару в ланцюгу продажів. Відкликання забезпечує повернення товару, який уже отримав споживач.
• Повідомте потрібних учасників. Передайте фабриці й органу ринкового нагляду відомості про невідповідність, ризик і вжиті заходи. Для покупців підготуйте зрозуміле повідомлення з фото, моделлю, партією, описом небезпеки, потрібними діями та контактами.
• Зафіксуйте результат. Порахуйте залишки, повернення та інші опрацьовані одиниці; документуйте подальшу долю товару й умови можливого відновлення продажів.

Для продукції, до якої застосовуються загальні правила безпечності, враховуйте також статті 8–10 Закону «Про загальну безпечність нехарчової продукції». За цим законом відкликання є винятковим заходом, коли інших заходів недостатньо, або застосовується за інших установлених ним підстав. Заздалегідь погоджений із фабрикою порядок допоможе швидко отримати потрібні відомості, організувати повернення та визначити витрати.

Коли робити повторне замовлення

Перед наступною партією власник магазину разом із закупівельником підбиває підсумки за початково визначений період: кількість продажів, фактичну ціну, залишок, повернення, дефекти, скарги й витрати. Повторне замовлення погоджуйте після оцінювання цих показників та усунення проблем, що впливають на безпечність або відповідність товару. Якщо змінюєте конструкцію, покриття чи комплектацію, спочатку оцініть вплив змін на документацію та виробництво.

Нормативні акти для підготовки товару до продажу

• Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 151 «Про затвердження Технічного регламенту безпечності іграшок»: пункти 2–13, 17–32, 33–61; додатки 1–5 — сфера застосування, відповідальні особи, безпечність, документи, оцінка відповідності, маркування та попередження.
• Закон України від 02.12.2010 № 2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції»: статті 1–5, 8–10, 12 — застосування загальних вимог, обов’язки учасників постачання та заходи щодо небезпечної продукції.
• Закон України від 15.12.1993 № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: статті 5, 6, 16 — правова охорона марки, підстави відмови та використання позначення.
• Закон України від 25.04.2019 № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: стаття 30 — мова інформації про товар та обслуговування споживачів.