Як налаштувати собівартість при внутрішніх переміщеннях товару

Собівартість зникає при внутрішніх переміщеннях: який метод розрахунку вибрати

У програмі Торгсофт собівартість найчастіше "губиться" при внутрішніх переміщеннях через некоректно обраний метод її розрахунку. Це трапляється, коли в налаштуваннях встановлено метод «Остання закупівельна ціна». При цьому методі собівартість завжди фіксується як остання ціна закупівлі на конкретному центрі обліку (магазині). Якщо товар надійшов у магазин не напряму від постачальника через прибуткову накладну, а через внутрішнє переміщення з іншого складу, програма не знаходить закупівельної ціни для цієї конкретної торгової точки. Як наслідок, у складських документах продажу собівартість не проставляється (стає нульовою), а прибуток відображається некоректно, дорівнюючи всій сумі реалізації.

Схожа проблема виникає і при використанні методу «За партіями поставки в розрізі центрів обліку», який працює коректно лише за умови, що між центрами обліку взагалі немає внутрішніх переміщень товарів.

Який метод використовувати для мережі з кількома складами або магазинами

Щоб уникнути втрати собівартості та отримати максимально точний розрахунок прибутку (COGS), технічна підтримка наполегливо рекомендує торговим мережам використовувати метод «За партіями поставки з урахуванням внутрішніх передач».

Як працює метод «За партіями поставки з урахуванням внутрішніх передач»

1. Внутрішні передачі як "переносники" собівартості. Головна особливість методу полягає в тому, що накладні внутрішнього переміщення виступають носіями собівартості. При передачі товару з центрального складу на периферійний магазин собівартість "їде" разом із товаром і безпосередньо формує собівартість залишків на приймаючому складі та у його видаткових документах.

2. Локальний та глобальний принцип FIFO (First In, First Out). Для всіх документів діє правило: товар, який першим прийшов на конкретний центр обліку, першим і зв'язується з видатковим документом (списується). Винятком є лише товари із суворим гарантійним обліком за серійними номерами, де зв'язок формується чітко за конкретним серійним номером, а не за правилом FIFO.

3. Механіка розрахунку на прикладі:

•    На "Магазин 1" оприбуткували товар двома поставками: 1 числа 10 шт. по 30 грн, а 2 числа 20 шт. по 40 грн. Середня собівартість залишку (30 шт.) на цьому магазині складає 36,66 грн за штуку.

•    Далі робиться внутрішнє переміщення 5 шт. на "Магазин 2".

•    Програма за принципом FIFO бере ці 5 шт. із першої партії (по 30 грн), тобто собівартість товару, що надійшов на "Магазин 2", складе рівно 30 грн за одиницю.

•    На "Магазині 1" залишається 25 шт. (5 шт. по 30 грн та 20 шт. по 40 грн), і їхня нова середня собівартість перераховується до 38 грн за штуку.

Чому цей метод дає коректну собівартість і прибуток

• Точність у розрізі кожної торгової точки. Метод дозволяє кожному центру обліку мати власну, економічно обґрунтовану собівартість залишків одного й того ж товару, яка базується на реальних партіях, що туди надійшли.

• Прозорість прибутку. Завдяки автоматичному перенесенню вартості закупівлі через ланцюжки внутрішніх передач, при продажу товару в будь-якому магазині мережі програма точно знає його закупівельну вартість. Це унеможливлює "нульову" собівартість і гарантує правильний розрахунок чистого фінансового результату (COGS).

• Вирішення "проблеми повернень". На відміну від звичайного розрахунку "За партіями поставки", цей алгоритм усуває системну проблему некоректного розрахунку, яка виникала, якщо товар повертали одразу після реалізації (до того, як був запущений нічний перерахунок собівартості).

Таким чином, перехід на метод «За партіями поставки з урахуванням внутрішніх передач» є критично важливим кроком для будь-якого бізнесу з кількома складами чи магазинами, адже він гарантує, що рух товарів всередині мережі не руйнує фінансову аналітику.